Українські традиції
Звичай колядування має свою давню історію, коріння
якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння,
яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня. Вважалося,
що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських
водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити
новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а
потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового
Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря,
колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних
пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд
колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились
біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як
тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти
збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!
Немає коментарів:
Дописати коментар