Квітка

                            Ну, що то квітка? Це всього рослина,
                            Що просто з ґрунту вийшла і цвіте.
                            Та вабить душу ця краса первинна,
                             У ній все загадкове, непросте…
                            І форма, й колір, дихання духмяне,
                            Чарівне поєдна́ння дивини…
                            У квітці є таке щось, несказанне,
                            Що лиш приходить у казкові сни.
                            У квітці магія і чари загадкові,
                            Водночас сила й слабкість, і краса.
                            В ній гами і відтінки кольорові,
                            А вранці на пелюсточках роса
Блищить під сонцем й серце зігріває.
У квітці ласка й ніжність, глибина.
І аж до сліз краса її проймає.
І пив би й пив красу її до дна…
А квітка вабить очі і милує.
І сяє, ніби сонечко, в імлі.
Приваблює, захоплює, чарує.
Бо квіточка — це усмішка землі.
Мала й тендітна, гарна й кольорова,
Цвіте повсюди, радує серця.
Прекрасна, ніжна, мила, пречудова.
І їй нема початку і кінця…

                                                                                                Н.Красоткіна